Голова районної ради
Науменко Юрій Михайлович

Рівно 79 років тому у такий же літній день над селом Славна пролетів підбитий ворогом літак

Світлина від Мій Липовець.

Сьогодні 27 липня. Рівно 79 років тому, у такий же літній день, над селом Славна пролетів підбитий ворогом літак, з якого в останні секунди вистрибнув командир, капітан Ломов Анатолій Петрович. Та парашут не встиг розкритись, адже відстань між літаком і землею була зовсім малою... На місці падіння воїна сельчани Іван Філімонович Котик та Олексій Михайлович Пиріжок знайшли планшет та інші особисті речі командира і до приїзду фашистів встигли їх заховати.
Тоді ж загинули ще три члени екіпажу.
Загиблих поховали окремо на сільському цвинтарі. Планшет та документи Анатолія Ломова після війни віддали у райвіськомат, а от прізвища інших членів екіпажу були невідомі.
У 90-х роках наш історик-краєзнавець Олександр Роговий мав зустріч із мешканцем с. Славна, очевидцем події, Іваном ФІлімоновичем Котиком і записав з його вуст спогади про той випадок. На жаль, у той час дані про військових були засекречені і питання залишались відкритими, хоча ними вже займався Ярослав Андрійович Бронько, голова української організації "Пошук". Усі запити надіслані в Головний архів приходили без особливих результатів. Все, що вдалось зібрати, пошуковець з часом відддав у обласне управління з надзвичайних ситуацій. На щастя, цією історією зацікавився на той час заступник начальника управління Микола Григорович Домненко. У нього були можливості значно ширші, адже мав доступ до таємних документів. Взагалі, це незвичайна людина. Маючи вищу військову освіту, в даний час він працює старшим викладачем ДонНУ імені Василя Стуса у м. Вінниця, надзвичайно любить історію, і є справжнім патріотом України.
Завдячуючи ініціативі завуча школи Валентини Йосипівни Телеш, сільського голови Миколи Івановича Фальштинського місця поховання загиблих були впорядковані. Микола Григорович продовжував пошукову роботу, він опрацював чималу кількість архівних документів і, оскільки сам людина військова ( зв"язківець), для нього вимальовувалась картина загибелі екіпажу. З часом стали відомими прізвища інших членів екіпажу-штурмана, старшого лейтенанта Бєлякова Миколи Федоровича та повітряних стрілків, молодших сержантів Харчевича Станіслава Адамовича та Кожари Петра Андрійовича. Більше того, досліджуючи ситуацію, він відкрив ще більше фактів. Виявилось, що літак був не один. Їх було три, вони здійснювали розвідку . Другий літак теж був збитий ворогом і впав на місцині Залізна Рудка, що в с. Кам"янка . А ось екіпажу третього літака капітан Анатолій Ломов наказав повернутись на аеродром, таким чином він врятував їх життя . Рішення приймав у останні секунди, знаючи, що сам загине.
Сьогодні в актовій залі Славнянської школи відбулася надзвичайно цікава зустріч із Миколою Домненком. Копії архівних документів, карти боїв, воєнні світлини -все це у вигляді слайдів побачили слав"янчани.
Для сільського голови Миколи Фальштинського, який, як виявилось , названий на честь діда, що пропав безвісти у другій світовій, Микола Григорович Домненко приготував несподіваний і неоціненний подарунок. Він відшукав його ім"я у військових архівах, виклав бойовий шлях і написав книжку, яку подарував зворушеному голові територіальної громади.
Присутні задавали пошуковцю питання на які він досить цікаво відповідав. Можна було слухати і слухати, вже вкотре переживаючи важку дійсність воєнних літ...
У зустрічі взяли участь Олександр Роговий та пошуковець із м. Хмельницький Анатолій Іванович Каназюк, представники громадськості та підростаючого покоління слав"янчан.
На могилі загиблих -старшого лейтенанта Бєлякова Миколи Федоровича , повітряних стрілків ,молодших сержантів, білоруса Харчевича Станіслава Адамовича та Кожари Петра Андрійовича встановлено пам"ятник, на могилі капітана Анатолія Ломова - дерев"яний хрест із табличкою.
Микола Домненко зв"язався із рідними загиблих, які проживають закордоном, надіслав їм результати пошуків . На жаль, приїхати в Україну вони не змогли.
Ось так, завдячуючи копіткій багаторічній пошуковій праці невтомної людини, військового за професією, історика за покликанням, фаната своєї справи, через десятки літ імена знайшли своїх героїв.
По завершенні зустрічі , побували на цвинтарі і вклонились пам"яті загиблих...

Світлина від Мій Липовець.Світлина від Мій Липовець.Світлина від Мій Липовець.Світлина від Мій Липовець.Світлина від Мій Липовець.Світлина від Мій Липовець.Світлина від Мій Липовець.Світлина від Мій Липовець.Світлина від Мій Липовець.Світлина від Мій Липовець.Світлина від Мій Липовець.Світлина від Мій Липовець.Світлина від Мій Липовець.Світлина від Мій Липовець.Світлина від Мій Липовець.

Повернутись